Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?


Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 21, №4, 2025

Вернуться к номеру

Роль метформіну у лікуванні жінок із метаболічними порушеннями

Роль метформіну у лікуванні жінок із метаболічними порушеннями

Авторы: Урбанович А.М., Сідельник Н.Я.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Метформін є препаратом першої лінії для лікування цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) завдяки високій ефективності, безпеці та доступності. Попри те, що це один із найстаріших цукро­знижувальних препаратів, його актуальність залишається високою. Матеріали та методи. Пошук літератури проведено в базах даних PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar за ключовими словами: metformin, type 2 diabetes mellitus, prediabetes, polycystic ovary syndrome (PCOS), gestational diabetes mellitus (GDM). Результати. Метформін може застосовуватися як монотерапія у пацієнток із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) та індексом маси тіла (ІМТ) ≥ 25 кг/м2 з метою збільшення чутливості до інсуліну, поліпшення глікемічного профілю та ліпідного обміну. Метформін може бути доданий до терапії комбінованими оральними контрацептивами у пацієнток, які лікуються з приводу гірсутизму та дисменореї. Така комбінація може забезпечувати кращі клінічні ефекти, особливо у жінок із ІМТ > 30 кг/м2, факторами ризику ЦД або порушеною толерантністю до глюкози. Згідно з рекомендаціями Американської діабетичної асоціації (ADA) 2025 р., метформін не є препаратом першої лінії для лікування гестаційного діабету, але може розглядатися як альтернатива інсулінотерапії у разі її недоступності або протипоказань. Настанови NICE (2020) рекомендують застосування метформіну у вагітних з рівнем глюкози натще < 7,0 ммоль/л у разі неефективності модифікації способу життя. Метформін рекомендовано ADA (2025) для профілактики ЦД2, зокрема в осіб віком 25–59 років з ІМТ ≥ 35 кг/м2, підвищеним рівнем глюкози плазми натще (≥ 6 ммоль/л) та глікованим гемоглобіном (HbA1c) ≥ 6,0 %, а також у жінок із гестаційним цукровим діабетом в анамнезі. Висновки. Метформін є препаратом вибору для жінок із метаболічними порушеннями, зокрема при СПКЯ, може бути використаний при гестаційному діабеті як альтернатива інсуліну у разі його недоступності або наявності протипоказань. Окрім того, метформін рекомендований для профілактики ЦД2 у пацієнтів із високим ризиком його розвитку.

Background. Metformin is a first-line drug for the treatment of type 2 diabetes mellitus (T2DM) due to its high efficacy, safety and availability. Despite being one of the oldest hypoglycaemic drugs, it remains highly relevant in current clinical practice. Materials and methods. A literature search was conducted in PubMed, Scopus, Web of Science, and Google Scholar using the following keywords: metformin, type 2 diabetes mellitus, prediabetes, polycystic ovary syndrome, gestational diabetes mellitus. Results. Metformin can be used alone in patients with polycystic ovary syndrome and body mass index (BMI) ≥ 25 kg/m2 to improve insulin sensitivity, glycaemic control, and lipid metabolism. Metformin can be added to combined oral contraceptive therapy in patients being treated for hirsutism and dysmenorrhea. This combination may offer better clinical outcomes, especially in women with BMI > 30 kg/m2, risk factors for diabetes, or impaired glucose tolerance. According to the American Diabetes Association (ADA, 2025), metformin is not a first-line treatment for gestational diabetes but may be considered as an alternative to insulin therapy when insulin is contraindicated or unavailable. NICE guidelines (2020) support the use of metformin in pregnant women with fasting plasma glucose < 7.0 mmol/L if lifestyle modifications are ineffective. Metformin is also recommended by the ADA (2025) for the prevention of T2DM, particularly in adults aged 25–59 years with BMI ≥ 35 kg/m2, elevated fasting plasma glucose (≥ 6.0 mmol/L) or glycated haemoglobin ≥ 6.0 %, and in women with a history of gestational diabetes. Conclusions. Metformin is the drug of choice for women with metabolic disorders, particularly polycystic ovary syndrome. It may be used as an alternative to insulin therapy in gestational diabetes when insulin is unavailable or contraindicated. In addition, metformin is recommended for the prevention of T2DM in patients at high risk of its development.


Ключевые слова

метформін; інсулінорезистентність; синдром полікістозних яєчників; гестаційний цукровий діабет; предіабет; огляд

metformin; insulin resistance; polycystic ovary syndrome; gestational diabetes; prediabetes; review

Вступ

Метформін є препаратом першої лінії для лікування цукрового діабету 2-го типу (ЦД2), рекомендованим у багатьох провідних клінічних настановах, зокрема в настановах American Diabetes Association (ADA, 2025), European Association for the Study of Diabetes (EASD, 2022), National Institute for Health and Care Excellence (NICE, 2022), International Diabetes Federation (IDF, 2025) [1–4]. Попри те, що це один із найстаріших цукрознижувальних препаратів, який використовується в клінічній практиці вже понад 60 років, його актуальність залишається високою. Окрім доведеної глюкозознижувальної ефективності, метформін має низку плейотропних ефектів: підвищує чутливість до інсуліну, сприяє помірному зниженню маси тіла, поліпшує ліпідний профіль, а також виявляє кардіопротекторні (дослідження UKPDS) та потенційні гепатопротекторні й антинеопластичні властивості [5].
Метою огляду є узагальнення сучасних міжнародних рекомендацій та наукових даних щодо механізмів дії, терапевтичних показань і клінічного значення метформіну у пацієнток із метаболічними порушеннями.

Матеріали та методи

Проведено пошук літератури у базах даних PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar за статтями, опублікованими в період з 2000 до 2025 року. Використовувалися ключові слова та їхні комбінації: metformin, type 2 diabetes mellitus, prediabetes, polycystic ovary syndrome (PCOS), gestational diabetes mellitus (GDM). Основну увагу приділено міжнародним рекомендаціям (Standards of Care in Diabetes — 2025 (ADA); ESHRE/ASRM PCOS Guideline (2023), NICE NG3 (2020)), результатам рандомізованих контрольованих досліджень, метааналізам та систематичним оглядам.

Результати

Метформін: клінічна ефективність та механізми дії
Метформін — це пероральний цукрознижувальний препарат із групи бігуанідів. У печінці препарат знижує продукування та вивільнення глюкози, пригнічує ліпогенез, зменшує накопичення ліпідів [5]. У кишечнику посилює метаболізм глюкози в ентероцитах, стимулює секрецію глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1), пригнічує активність дипептидилпептидази-4 (ДПП-4), а також модулює кишкову мікробіоту [7–9]. У м’язовій і жировій тканині метформін підвищує чутливість до інсуліну та поліпшує утилізацію глюкози [10]. На рівні центральної нервової системи метформін асоціюється зі зниженням апетиту, що сприяє зниженню маси тіла [11]. Згідно з даними дослідження UKPDS, було доведено ефективність метформіну у зниженні ризику серцево-судинних подій і смертності у пацієнтів з надмірною вагою та ЦД2 [12]. Основні механізми дії та клінічно значущі ефекти метформіну подані у табл. 1.
Крім того, препарат має високий профіль безпеки, оскільки він не викликає гіпоглікемію, і є препаратом із низькою вартістю, що робить його доступним для широкого клінічного використання [13].
Роль інсулінорезистентності у розвитку метаболічних порушень, клінічні прояви та методи оцінки
Інсулінорезистентність (ІР) є одним із найпоширеніших метаболічних розладів, при якому порушується дія інсуліну у тканинах-мішенях [14]. Оскільки інсулін виконує різні функції в організмі людини, компенсаторна гіперінсулінемія, яка виникає внаслідок нездатності контролювати вуглеводний обмін, асоціюється з метаболічними та ендокринними порушеннями [14]. До найхарактерніших клінічних наслідків належать такі:
— порушення вуглеводного обміну (гіперглікемія натще, порушена толерантність до глюкози, ЦД2);
— шкірні прояви (чорний акантоз, шкірні бородавки, вогнищева алопеція);
— порушення жирової тканини (ліпоатрофія, ліпогіпертрофія, абдомінальне ожиріння);
— порушення опорно-рухової системи (псевдоакромегалія, гіпертрофія м’язів);
— порушення ліпідного обміну (гіпертригліцеридемія);
— порушення репродуктивної системи (аменорея, гірсутизм, маскулінізація, олігоовуляція та порушення фертильності) [15].
ІР розглядається як спільний патофізіологічний механізм для багатьох клінічних станів, що часто об’єднуються під терміном «метаболічний синдром» [14]. Золотим стандартом оцінки ІР є еуглікемічний гіперінсулінемічний клемп-тест, який застосовується лише в умовах клінічних досліджень. Ця методика дозволяє визначити кількість глюкози, яку необхідно вводити внутрішньовенно протягом визначеного періоду для підтримання стабільного рівня глікемії в умовах індукованої гіперінсулінемії. Безперервна внутрішньовенна інфузія інсуліну блокує вироблення інсуліну підшлунковою залозою та вироблення глюкози печінкою. У клінічній практиці використовується індекс HOMA-IR, який корелює з результатами клемп-тесту. На сьогодні немає жодних клінічних стандартів оцінки концентрації інсуліну під час орального тесту толерантності до глюкози (ОТТГ). Клінічною ознакою набутої ІР вважається абдомінальне ожиріння. Жінкам із високим ризиком порушень вуглеводного обміну рекомендовано проводити ОТТГ для виявлення постпрандіальної гіперглікемії, яка часто не виявляється при визначенні глікемії натще.
Метформін при синдромі полікістозних яєчників
СПКЯ — одне з найпоширеніших ендокринних захворювань серед жінок репродуктивного віку, що характеризується гіперандрогенією, порушенням менструального циклу та полікістозними змінами яєчників [16]. Згідно з сучасними критеріями поширеність СПКЯ у загальній популяції становить від 10 до 13 % [16]. Клінічні прояви СПКЯ є різноманітними та змінюються протягом життя. Найчастішими симптомами у молодому віці є нерегулярний менструальний цикл, гірсутизм, збільшення ваги, облисіння за чоловічим типом, потемніння шкіри (акантоз), головний біль, а також психологічні розлади (низька самооцінка, депресія, тривожність) та репродуктивні порушення (безпліддя, ускладнення вагітності) [17]. З віком збільшується частка метаболічних та серцево-судинних ускладнень (артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, атеросклероз), що погіршує якість життя та підвищує ризик деяких форм онкопатології [17]. Найбільш поширеними метаболічними ускладненнями у жінок із СПКЯ є: ЦД2 (5–10 %), предіабет (30–40 %), ожиріння (30–70 %) та абдомінальне ожиріння (50–60 %) [18]. Ці стани пов’язані з ІР, компенсаторною гіперінсулінемією, підвищеним продукуванням андрогенів, посиленням проявів гіперандрогенії, оліго-/ановуляцією та безпліддям [18]. СПКЯ — це хронічне захворювання з динамічним перебігом, що потребує мультидисциплінарного підходу до ведення пацієнток із залученням фахівців з педіатрії, гінекології, ендокринології, дерматології, діабетології, кардіології та геріатрії [17]. Протягом останніх двох десятиліть були розроблені й оновлені ключові консенсуси щодо критеріїв діагностики цього синдрому. У 2023 році міжнародна експертна група опублікувала оновлену Міжнародну настанову щодо діагностики та ведення пацієнток із СПКЯ [16]. Згідно з цією настановою діагноз СПКЯ у дорослих жінок (≥ 18 років) встановлюється за наявності двох із трьох таких ознак [16]:
— оліго- або ановуляція — менструальні цикли тривалістю понад 35 днів або менше ніж 8 менструацій на рік;
— клінічна та/або біохімічна гіперандрогенія;
— полікістозні яєчники за даними ультразвукового дослідження (УЗД): наявність ≥ 20 фолікулів діаметром 2–9 мм в одному яєчнику або об’єм яєчника ≥ 10 мл (за відсутності домінантного фолікула або жовтого тіла).
Якщо два перші критерії наявні, визначення рівня антимюллерового гормону (АМГ) може використовуватись як альтернатива УЗД у дорослих жінок для встановлення діагнозу і підтвердження полікістозного фенотипу [16]. Для лабораторної діагностики рекомендується визначити: загальний та вільний тестостерон; SHBG (sex hormone-binding globulin); індекс вільних андрогенів (FAI); андростендіон і дегідроепіандростерону сульфат (DHEA-S); лютеїнізуючий гормон (ЛГ), фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) та їх співвідношення; AMГ; глюкозу натще, інсулін і HOMA-IR (або HbA1c); ліпіди та рівень вітаміну D. Перед встановленням діагнозу СПКЯ необхідно виключити інші етіології, слід дослідити: β-хоріонічний гонадотропін людини (вагітність), тиреотропний гормон (ТТГ) і вільний тироксин (вT4) (патологія щитоподібної залози), пролактин (гіперпролактинемія), вільний кортизол в добовій сечі, добовий профіль кортизолу в сироватці крові, тест із дексаметазоном (синдром Кушинга), соматотропний гормон (при підозрі на акромегалію). Ключові положення викладено у Міжнародній доказовій настанові з діагностики та ведення синдрому полікістозних яєчників (PCOS, 2023) [16]:
— рекомендовано використовувати оновлені критерії, що передбачають можливість заміни УЗД визначенням рівня АМГ;
— необхідно здійснити комплексну оцінку репродуктивного, метаболічного, серцево-судинного та психологічного статусу пацієнтки;
— розробити індивідуальні плани медичного нагляду з акцентом на формування здорового способу життя та запобігання надмірній вазі. Рекомендується впровадження інтегрованих моделей для забезпечення спільного прийняття рішень лікарем і пацієнткою;
— фармакотерапія, зокрема метформін та комбіновані оральні контрацептиви (КОК), залишається основою лікування. Рекомендовано розглянути застосування інозитолів для поліпшення метаболічних показників, стимуляції овуляції та зменшення проявів гірсутизму;
— необхідно проводити скринінг та адекватне лікування депресії й тривоги, також важливо поліпшити обізнаність жінок та медичних працівників щодо сучасних підходів до ведення СПКЯ;
— усім пацієнткам рекомендується оцінка вуглеводного обміну під час першого візиту та кожні 1–3 роки залежно від чинників ризику розвитку ЦД. Проведення ОТТГ рекомендовано жінкам із ІМТ ≥ 25 кг/м2, порушенням глікемії натще, порушенням ОТТГ в анамнезі, гестаційним діабетом в анамнезі, обтяженою спадковістю за ЦД2 і метаболічними факторами ризику. Тест ОТТГ необхідно виконувати у всіх пацієнток, які планують вагітність або лікуються із приводу безпліддя.
Терапевтична тактика із застосуванням метформіну при СПКЯ
Метформін як монотерапія може розглядатись у пацієнток із ІМТ ≥ 25 кг/м2 з метою поліпшення метаболічних параметрів, зокрема ІР, глікемічного профілю та рівня ліпідів. У дівчат-підлітків метформін також може застосовуватися для регуляції менструального циклу, проте доказова база щодо ефективності такого підходу обмежена. У пацієнток із ІМТ < 25 кг/м2 препарат може бути використаний як монотерапія, однак і в цьому випадку доказова база залишається обмеженою. Метформін може бути доданий до терапії КОК у пацієнток із гірсутизмом та/або дисменореєю, КОК можуть призначатися пацієнткам, які вже отримують метформін із приводу метаболічних порушень, асоційованих зі СПКЯ. Комбінація КОК і метформіну може мати переваги над монотерапією КОК або метформіном, особливо у жінок з ІМТ > 30 кг/м2, факторами ризику ЦД або порушеною толерантністю до глюкози. У разі наявності протипоказань до призначення КОК можна розглядати призначення метформіну для лікування пацієнток із нерегулярними менструаціями, при гірсутизмі рекомендовано застосування інших терапевтичних підходів [16]. При призначенні метформіну необхідне спільне прийняття рішень лікарем і пацієнткою з обговоренням доцільності терапії та підкресленням того, що метформін та ведення активного способу життя мають подібну ефективність. Легкі побічні ефекти, зокрема з боку шлунково-кишкового тракту, залежать від дози препарату. Застосування низьких доз та препаратів із пролонгованим вивільненням може мінімізувати побічні ефекти і поліпшити прихильність до лікування. Рекомендована максимальна добова доза метформіну становить 2,5 г для дорослих та 2 г для підлітків. Довготривале лікування є безпечним з огляду на досвід застосування в інших групах населення, однак слід розглядати показання для його призначення. Прийом метформіну може спричинити зниження рівня вітаміну B12, особливо в осіб із факторами ризику низького рівня вітаміну B12 (наприклад, ЦД, стани після баріатричних/метаболічних втручань, анемія, веганська дієта тощо), тому слід розглянути можливість моніторингу [16].
Метформін у період вагітності
Згідно з рекомендаціями ADA (2025) [19]:
— модифікація способу життя є ключовим компонентом лікування гестаційного цукрового діабету і може бути достатньою терапією для багатьох пацієнтів. Інсулінотерапію слід додавати за необхідності для досягнення цільових показників глікемії. Інсулін є препаратом вибору для лікування гестаційного цукрового діабету та ЦД2 під час вагітності;
— метформін та глібурид окремо або в комбінації не слід застосовувати як препарати першої лінії для лікування діабету під час вагітності, оскільки вони проникають через плаценту до плода і можуть бути недостатніми для досягнення глікемічних цілей. Інші пероральні та неінсулінові ін’єкційні препарати для зниження рівня глюкози не мають даних щодо довгострокової безпеки і не рекомендуються;
— якщо метформін застосовувався для лікування СПКЯ та індукції овуляції, його прийом слід припинити до кінця першого триместру.
Пероральні цукрознижувальні препарати можна розглядати як альтернативу лише для вагітних з гестаційним діабетом, яким показана медикаментозна терапія, але які через фінансові труднощі, брак навичок або культурні особливості не можуть безпечно чи ефективно застосовувати інсулін [19]. Через ризик затримки внутрішньоутробного росту або ацидозу при плацентарній недостатності метформін протипоказаний вагітним із гіпертензією, прееклампсією чи з підвищеним ризиком внутрішньоутробної затримки росту плода [19].
Згідно з клінічною настановою NICE NG3 «Diabetes in pregnancy: management from preconception to the postnatal period» (2020) жінкам із гестаційним діабетом і рівнем глюкози натще < 7,0 ммоль/л рекомендовано лікування дієтою й фізичними навантаженнями [20]. Якщо протягом 1–2 тижнів не досягнуто цільових рівнів глікемії, рекомендовано додати метформін [20]. У разі неефективності метформіну або наявності протипоказань до його застосування слід призначати інсулінотерапію. Інсулін (з метформіном або без нього) рекомендовано призначати негайно, якщо рівень глюкози натще становить ≥ 7,0 ммоль/л на момент діагностики або якщо рівень глюкози натще становить 6,0–6,9 ммоль/л у поєднанні з ускладненнями вагітності (макросомія, гідрамніон) [20]. Слід зазначити, що метформін легко проникає через плаценту, в результаті чого рівень метформіну в пуповинній крові дорівнює або перевищує рівень метформіну в крові матері. Проте дані когортних досліджень на основі реєстрів та опублікованих результатів метааналізів вказують на відсутність підвищеного ризику вроджених аномалій або токсичності для плода/новонародженого внаслідок впливу метформіну у периконцепційний період та/або під час вагітності [21]. Метааналіз 24 досліджень за участю 4355 осіб продемонстрував, що при прийомі метформіну у дітей при народженні спостерігались: нижча маса тіла, нижчий ризик макросомії, нижча частота госпіталізації новонароджених до відділення інтенсивної терапії та нижчий ризик неонатальної гіпоглікемії на 45 % порівняно з інсуліном (ОР 0,65; 95% ДІ 0,52–0,81; p = 0,0001) [22, 23]. Довгострокові дані залишаються неоднозначними: частина досліджень (наприклад, MiG TOFU) повідомляє про більші показники ІМТ і талії в дітей 4–9-річного віку, тоді як інші великі когортні роботи (фінський реєстр > 10 000 випадків) таких відмінностей не підтверджують [24–27]. Згідно з рекоменда–ціями ADA (2025) метформін може використовуватись як альтернативний засіб контролю глікемії у жінок, яким протипоказана або недоступна інсулінотерапія [19].
Метформін при предіабеті
Згідно з настановами ADA «Standards of Medical Care in Diabetes — 2025»:
— метформін для профілактики ЦД2 слід розглядати у дорослих із високим ризиком розвитку ЦД2, а саме: у осіб віком 25–59 років з ІМТ ≥ 35 кг/м2, рівнем глюкози плазми натще ≥ 6 ммоль/л та HbA1c ≥ 6,0 %, а також у жінок із гестаційним цукровим діабетом в анамнезі [28];
— тривале застосування метформіну може бути пов’язане з дефіцитом вітаміну B12; слід розглянути можливість періодичної оцінки рівня вітаміну B12 в осіб, які лікуються метформіном, особливо у тих, хто страждає на анемію або периферичну нейропатію [28].
Дані довгострокових досліджень підтверджують ефективність метформіну у профілактиці ЦД2. У 3-річному рандомізованому дослідженні Diabetes Prevention Program (DPP; n = 3234) захворюваність на ЦД2 знизилася на 58 % при інтенсивній модифікації способу життя (ILS) і на 31 % при застосуванні метформіну (850 мг двічі на добу) порівняно з плацебо [29]. При подальшому спостереженні DPP Outcomes Study (DPPOS; n = 3195), яке тривало 21 рік, відносне зниження ризику зберігалося: ILS — hazard ratio (HR) 0,76 (95% ДІ 0,68–0,85), метформін — HR 0,83 (0,74–0,93) [30]. Це збільшило медіану «життя без діабету» на 3,5 року у групі ILS і на 2,5 року у групі метформіну [30]. Підгруповий аналіз показав, що абсолютний ефект, виміряний як різниця ризиків порівняно з плацебо, від ILS був більшим у пацієнтів із вищими вихідними рівнями глюкози натще, HbA1c та сукупним клінічним ризиком, тоді як метформін демонстрував найвищу ефективність у молодших пацієнтів [30].

Висновки

Метформін є препаратом вибору для жінок із метаболічними порушеннями, зокрема при СПКЯ та предіабеті. Згідно з рекомендаціями ADA (2025) метформін не є препаратом першої лінії при гестаційному діабеті, однак може розглядатися, коли інсулінотерапія недоступна або протипоказана. Водночас у настанові NICE (2020) зазначено, що метформін може бути призначений у разі неефективності модифікації способу життя. Метформін також рекомендовано ADA (2025) для профілактики цукрового діабету 2-го типу у пацієнтів із високим ризиком його розвитку.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Внесок авторів. Урбанович А.М. — ідея статті, огляд сучасної літератури, керівництво та написання тексту; Сідельник Н.Я. — оформлення статті відповідно до вимог журналу, редагування та доопрацювання відповідно до зауважень.
 
Отримано/Received 04.05.2025
Рецензовано/Revised 11.06.2025
Прийнято до друку/Accepted 19.06.2025

Список литературы

  1. American Diabetes Association. Standards of care in diabetes — 2025. Diabetes Care. 2025 Jan;48(Suppl 1):S1-S366. doi: 10.2337/dc25-S001.
  2. Davies MJ, Aroda VR, Collins BS, et al. Management of hyperglycemia in type 2 diabetes, 2022: a consensus report by the ADA and the EASD. Diabetologia. 2022;65(12):1925-1966. doi: 10.1007/s00125-022-05787-2.
  3. National Institute for Health and Care Excellence. Type 2 diabetes in adults: management. NICE guideline [NG28]. London: NICE; 2022 [cited 2025 Jul 9]. Available from: https://www.nice.org.uk/guidance/ng28.
  4. International Diabetes Federation. IDF clinical practice re–commendations for managing type 2 diabetes in primary care 2025. Brussels: IDF; 2025.
  5. Ma T, Tian X, Zhang B, et al. Low-dose metformin targets the lysosomal AMPK pathway through PEN2. Nature. 2022;603(7899):159-165. doi: 10.1038/s41586-022-04431-8.
  6. Cicero AFG, Tartagni E, Ertek S. Metformin and its clinical use: new insights for an old drug in clinical practice. Arch Med Sci. 2012;8(5):907-917. doi: 10.5114/aoms.2012.31622.
  7. Cho YM, Kieffer TJ. New aspects of an old drug: metformin as a glucagon-like peptide 1 (GLP-1) enhancer and sensitiser. Diabetologia. 2011 Feb;54(2):219-222. doi: 10.1007/s00125-010-1986-3.
  8. Green BD, Irwin N, Duffy NA, et al. Inhibition of dipeptidyl peptidase-IV activity by metformin enhances the antidiabetic effects of glucagon-like peptide-1. Eur J Pharmacol. 2006 Oct 10;547(1-3):192-9. doi: 10.1016/j.ejphar.2006.07.043.
  9. Cheng M, Ren L, Jia X, et al. Understanding the action mecha–nisms of metformin in the gastrointestinal tract. Front Pharmacol. 2024;15:1347047. doi: 10.3389/fphar.2024.1347047.
  10. Malin SK, Gerber R, Chipkin SR, Braun B. Independent and combined effects of exercise training and metformin on insulin sensitivity in individuals with prediabetes. Diabetes Care. 2012 Jan;35(1):131-6. doi: 10.2337/dc11-0925.
  11. Scott B, Day EA, O’Brien KL, et al. Metformin and fee–ding increase levels of the appetite-suppressing metabolite Lac-Phe in humans. Nat Metab. 2024;6:651-658. doi: 10.1038/s42255-024-01018-7.
  12. Holman RR, Paul SK, Bethel MA, et al. 10-year follow-up of intensive glucose control in type 2 diabetes. N Engl J Med. 2008;359(15):1577-1589. doi: 10.1056/NEJMoa0806470.
  13. Baker C, Retzik-Stahr C, Singh V, Plomondon R, Anderson V, Rasouli N. Should metformin remain the first-line therapy for treatment of type 2 diabetes? Ther Adv Endocrinol Metab. 2021 Jan 13;12:2042018820980225. doi: 10.1177/2042018820980225.
  14. Angelidi AM, Filippaios A, Mantzoros CS. Severe insulin resistance syndromes. J Clin Invest. 2021;131(4):e142245. doi: 10.1172/JCI142245.
  15. Olatunbosun ST. Insulin resistance. Medscape. Updated 2025 Mar 17 [cited 2025 Jul 9]. Available from: https://emedicine.medscape.com/article/122501-overview.
  16. Teede HJ, Dokras A, Laven JJE, et al. International evidence-based guideline for the assessment and management of polycystic ovary syndrome 2023. Melbourne: Monash University; 2023. doi: 10.26180/24003834.v1.
  17. Fauser BCJM, Tarlatzis BC, Rebar RW, Legro RS, Balen AH, Lobo R, et al. Consensus on women’s health aspects of polycystic ovary syndrome (PCOS): the Amsterdam ESHRE/ASRM-sponsored 3rd PCOS Consensus Workshop Group. Fertil Steril. 2012 Jan;97(1):28-38.e25. doi: 10.1016/j.fertnstert.2011.09.024. PMID: 22153789.
  18. Teede HJ, Tay CT, Laven JJE, Dokras A, Moran LJ, Piltonen TT, et al. Recommendations from the 2023 international evidence-based guideline for the assessment and management of polycystic ovary syndrome. J Clin Endocrinol Metab. 2023 Oct;108(10):2447-2469. doi: 10.1210/clinem/dgad463. PMID: 37580314; PMCID: PMC10505534.
  19. American Diabetes Association. Management of diabetes in pregnancy: standards of care in diabetes — 2025. Diabetes Care. 2025 Jan;48(Suppl 1):S306-S320. doi: 10.2337/dc25-S015. PMID: 39651985.
  20. National Institute for Health and Care Excellence. Diabetes in pregnancy: management from preconception to the postnatal period. NICE guideline [NG3]. London: NICE; 2015 [updated 2020 Dec 16; cited 2025 Jul 9]. Available from: https://www.nice.org.uk/guidance/ng3.
  21. Zeng XL, Zhang YF, Tian Q, Xue Y, An RF. Effects of metformin on pregnancy outcomes in women with polycystic ovary syndrome: a meta-analysis. Medicine (Baltimore). 2016 Sep;95(36):e4526. doi: 10.1097/MD.0000000000004526.
  22. Sheng B, Ni J, Lv B, Jiang G, Lin X, Li H. Short-term neonatal outcomes in women with gestational diabetes treated using metformin versus insulin: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Acta Diabetol. 2023 May;60(5):595-608. doi: 10.1007/s00592-022-02016-5.
  23. Rowan JA, Hague WM, Gao W, Battin MR, Moore MP; MiG Trial Investigators. Metformin versus insulin for the treatment of gestational diabetes. N Engl J Med. 2008;358(19):2003-15.
  24. Rowan JA, Rush EC, Plank LD, Lu J, Obolonkin V, Coat S, Hague WM. Metformin in gestational diabetes: the offspring follow-up (MiG TOFU): body composition and metabolic outcomes at 7-9 years of age. BMJ Open Diabetes Res Care. 2018 Apr 13;6(1):e000456. doi: 10.1136/bmjdrc-2017-000456.
  25. Hanem LGE, Stridsklev S, Júlíusson PB, Salvesen Ø, Roe–lants M, Carlsen SM, Ødegård R, Vanky E. Metformin Use in PCOS Pregnancies Increases the Risk of Offspring Overweight at 4 Years of Age: Follow-Up of Two RCTs. J Clin Endocrinol Metab. 2018 Apr 1;103(4):1612-1621. doi: 10.1210/jc.2017-02419.
  26. Hanem LGE, Salvesen Ø, Juliusson PB, Carlsen SM, Nossum MCF, Vaage MØ, Ødegård R, Vanky E. Intrauterine metformin exposure and offspring cardiometabolic risk factors (PedMet study): a 5-10 year follow-up of the PregMet randomised controlled trial. Lancet Child Adolesc Health. 2019 Mar;3(3):166-174. doi: 10.1016/S2352-4642(18)30385-7.
  27. Brand KMG, Saarelainen L, Sonajalg J, Boutmy E, Foch C, Vääräsmäki M, Morin-Papunen L, Schlachter J; CLUE Study Group; Hakkarainen KM, Korhonen P. Metformin in pregnancy and risk of adverse long-term outcomes: a register-based cohort study. BMJ Open Diabetes Res Care. 2022 Jan;10(1):e002363. doi: 10.1136/bmjdrc-2021-002363.
  28. American Diabetes Association Professional Practice Committee. Prevention or Delay of Diabetes and Associated Comorbidities: Standards of Care in Diabetes — 2025. Diabetes Care. 2025 Jan 1;48(1 Suppl 1):S50-S58. doi: 10.2337/dc25-S003.
  29. Diabetes Prevention Program Research Group. Reduction in the incidence of type 2 diabetes with lifestyle intervention or metformin. N Engl J Med. 2002 Feb 7;346(6):393-403. doi: 10.1056/NEJMoa012512.
  30. Knowler WC, Doherty L, Edelstein SL, et al. Long-term effects of lifestyle and metformin interventions on type 2 diabetes incidence over 21 years in the US Diabetes Prevention Program. Lancet Diabetes Endocrinol. 2025 Jun;13(6):469-481. doi: 10.1016/S2213-8587(25)00022-1.

Вернуться к номеру